Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Треба точно знати, як, де та коли наші природні бажання деформували нас. Треба чесно визнати ті нещастя, які це принесло нам та іншим людям. Виявивши свої ємоційні порушення, ми можемо приступити до їх виправлення.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 41-42)
Сьогодні я вже не раб алкоголю, але рабство все ще загрожує мені – я можу стати рабом свого «его», своїх бажань, навіть своїх мрій. Але без мрії я не зможу жити; без мрії не буде нічого, що рухало б мене вперед.
Щоб звільнитися, мені потрібно заглянути в себе. Я повинен закликати на допомогу Бога, щоб віч-на-віч зустрітися з людиною, яку я боявся найбільше – з істинним собою, яким створив мене Бог. Поки я не зможу цього зробити, я буду постійно втікати від самого себе і ніколи по-справжньому не звільнюся. І я щодня прошу Бога показати мені таку свободу.
Нужно точно установить, как, когда и где наши естественные желания оказались извращенными. Мы хотим открыто признать, какие несчастья это принесло нам и другим людям. Обнаружив в себе эмоциональные отклонения, мы можем приступить к их исправлению.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 50
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 43
Сегодня я уже не раб алкоголя, но рабство все еще угрожает мне — быть рабом самого себя, своих желаний, даже своих мечтаний. Но без мечты я не могу жить; без мечты нет ничего, что двигало бы меня вперед.
Чтобы освободить себя, мне надо в себя заглянуть. Я должен привлечь силу Бога, чтобы смело встретиться с человеком, которого я боялся больше всего, увидеть себя истинного, каким сотворил меня Бог. Пока я не смогу и не сделаю так, я буду метаться и никогда по — настоящему не освобожусь. Каждый день я прошу Бога показать мне такую свободу!
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)