Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Звертаючись до своїх історій пиття, ми могли показати, що ще за довго до того, я к ми усвідомили це, ми вже вийшли з-під контролю, і навіть тоді наше пиття не було простою звичкою, а початком фатального прогресування.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 25)
Коли я пив, я не міг реагувати ні на одну життєву ситуацію так, як це роблять інші, більш здорові люди. Найменша подія приводила мене в такий стан, що я був переконаний: щоб ці відчуття притупилися, мені треба випити. Однак отупіння не покращує становища, і я продовжував шукати порятунку в пляшці. Сьогодні я повинен пам’ятати про свій алкоголізм. Я не можу дозволити собі вважати, що навчився контролювати вживання спиртного; інакше я знову почну думати, що знайшов контроль над своїм життям. А це відчуття контролю згубне для мого одужання.
Припоминая истории из нашего прошлого, связанные с выпивкой, мы могли показать, что еще за годы до того, как мы поняли, что утратили контроль над собой, тогда наше пристрастие к алкоголю не было уже просто привычкой. Оно было началом рокового падения.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, c. 29
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 23
Когда я пил, я не мог справляться с жизненными ситуациями так, как это делают другие, более здоровые люди. Малейшее событие, происшествие приводили меня в такое состояние, что я тут же решал: чтобы избавиться от этого, мне надо выпить.
Но отупение не улучшало положения, и поэтому я вновь еще активнее обращался к бутылке. Сегодня я должен помнить о своем алкоголизме. Я не могу позволить себе считать, что обрел контроль над употреблением спиртного, — иначе я опять начну думать, что обрел контроль над своей жизнью. Это ощущение контроля гибельно для моего выздоровления.