Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону …приховані образи несуть у собі серйозну загрозу, бо, плекаючи їх, ми відгороджуємося від світла духовності.
«Як це бачить Білл» (стор. 5)
Кажуть, що «гнів – це розкіш, яку я не можу собі дозволити». Чи означає це, що я повинен ігнорувати це природне для людини почуття? Думаю ні. До знайомства з Програмою АА я був рабом моделей поведінки, властивих алкоголікам. Я був немов ланцюгами прикутий до негативних почуттів, без будь-якої надії розірвати ці ланцюги.
Кроки АА запропонували мені альтернативу. Четвертий Крок став початком мого звільнення від кайданів. Процес «відпускання образ» почався з самоаналізу. Мені не було чого боятися, адже попередні Кроки переконали мене, що я не самотній. Моя Вища Сила підвела мене до цих дверей і подарувала право вибору. Сьогодні я вільний відкрити двері до свободи і радіти духовному світлу Кроків, що очищає мою душу.
…затаивать обиды — это бесконечно печально, потому что таким образом мы
отгораживаемся от солнечного света Духа.
Как это видит Билл
As Bill Sees It, p. 5
Сказано: «Гнев — это роскошь, которую я не могу себе позволить». Значит ли это, что я отвергаю данное человеческое чувство? Думаю, нет. До того как я узнал Программу АА, я был рабом присущих алкоголику моделей поведения. Я цепями прикован был к негативным чувствам, без всякой надежды разорвать эти цепи.
Шаги предложили мне альтернативу. Четвертый Шаг стал началом конца этих оков. Процесс «избавления» начался с переоценки. Мне нечего было бояться, ведь предыдущие Шаги убедили меня в том, что я не одинок. Моя Высшая Сила привела меня к этой двери и одарила правом выбора. Сегодня я могу открыть дверь к свободе и радоваться солнечному свету Шагов, по мере того как они очищают мой дух.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)