Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Наше першочергове завдання – приймати обставини нашого життя такими, які вони є, себе такими, якими ми є, і оточуючих такими, якими вони є. Це означає набути реалістичну покірність, без якої не може розпочатися справжній рух вперед. Нам потрібно буде знову і знову повертатися до цієї правдивої відправної точки. Це свого роду тренування прийняття, яким корисно займатися щодня.
Якщо ми будемо старанно уникати перетворення реалістичних оцінок життєвих фактів в надумані виправдання своєї апатії чи поразництва, то ці оцінки стануть для нас надійним засобом зміцнення власного емоційного здоров’я, а значить, і духовного розвитку.
«Як це бачить Білл» (стор. 44)
Коли мені важко приймати людей, ситуації або події, я звертаюся до цього уривку, і він звільняє мене від багатьох прихованих страхів перед іншими людьми або обставинами, котрі мені підносить життя. Ця ідея дозволяє мені залишатися просто людиною і не ідеальною, а це повертає мені душевний спокій.
Наша самая основная задача — принять обстоятельства нашей жизни такими, какие они есть, принять себя, какие мы есть на самом деле, и окружающих нас людей такими, какие они есть. Это значит обрести трезвое смирение, без которого не может начаться настоящее движение вперед. Снова и снова нам надо будет возвращаться к этому беспристрастному моменту. Это своего рода упражнение в принятии, которое весьма полезно выполнять ежедневно. Если мы будем настойчиво избегать замены нереальных оправданий апатии или пораженчества на реальную оценку жизненных фактов, то последние могут стать прочным фундаментом эмоционального здоровья и послужить строительным материалом духовного развития.
Как это видит Билл
As Bill Sees It, p. 44
Когда мне трудно принимать людей, ситуации или события, я обращаюсь к этому отрывку, и он освобождает меня от многих подспудных страхов относительно других людей или обстоятельств, которые мне преподносит жизнь. Эта мысль позволяет мне оставаться человеком, а не быть совершенством, и сохранять мой душевный покой.