10 Травня. НАРАЗI ВIЛЬНИЙ.

Іншим великим надбанням того, що ми довірилися іншій людині, є покірність – слово, яке часто розуміють неправильно. Для тих, хто досягнув успіхів в А.А., це означає щире визнання того, що ми являємо собою зараз, а також прагнення докласти зусиль, щоб стати по можливості кращими.

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 54)

В душі я знав, що, якщо хочу бути життєрадісним, щасливим і вільним, то повинен поділитися з ким-небудь історією свого минулого життя. Не можливо описати радість і полегшення, котрі охопили мене після того, як я це зробив. Виконавши П’ятий Крок, я майже відразу ж відчув себе вільним від пут свого «его» і від кайданів алкоголю. Минуло вже тридцять шість років, а ця свобода залишається зі мною, день за днем. Виявляється, Бог дійсно може зробити для мене те, що я не в силах зробити для себе сам.

Другая награда, которую мы можем ожидать от признания наших недостатков перед другим человеком, — это смирение, слово, которое часто понимают неверно… это равносильно осознанию того, кто мы такие и что мы из себя представляем, за чем обязательно следует искренняя попытка стать лучше.

Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 67
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 58

Глубоко внутри себя я чувствовал, что если хочу быть радостным, счастливым и свободным, то должен поделиться с кем‑либо историей своей прошлой жизни. Радость и облегчение, охватившие меня после того, как я это сделал, невозможно описать. И практически сразу после Пятого Шага я почувствовал себя свободным от рабства собственных оков и оков алкоголя. Эта свобода сохраняется на протяжении тридцати шести лет, день за днем. Я вижу, что Бог может сделать за меня то, что сам для себя я сделать не в состоянии.

(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)