Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону «…Крок Другий почав обережно й дуже поступово проникати в моє життя. Я не можу визначити, в який момент чи день я повірив у силу, могутнішу за мене, але тепер я, безумовно, маю цю віру..
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 29)
«Прийшли до переконання!» Свою віру я визнавав лише на словах, коли у мене був відповідний настрій або коли мені здавалося, що це виграшно виглядатиме. Насправді ж я не довіряв Богу. Я не вірив, що Він піклується про мене. Я наполегливо намагався змінити те, що не в силах змінити. Поступово, дуже неохоче, я почав все доручати Богові, заявляючи: «Якщо Ти такий всемогутній, то Ти і потурбуйся про це». А Він так і робив. До мене почали приходити вирішення найсерйозніших моїх проблем, іноді в найнесподіваніші моменти – по дорозі на роботу, за обідом або коли я міцно спав. Я зрозумів, що не я знаходжу ці рішення – мені їх посилає Вища Сила. І я повірив.
«…смысл Второго Шага медленно и осторожно начал входить в мою жизнь. Я не могу точно сказать, когда и при каких обстоятельствах я начал верить в Силу более могущественную, чем я, но в настоящий момент у меня есть такая вера».
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 33
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 27
«Прийти к убеждению!» Свою веру я признавал лишь на словах, когда у меня было соответствующее настроение или же просто для видимости. В действительности я не доверял Богу. Я не верил, что Он заботится обо мне. Я упорно старался изменить то, чего изменить не мог. Постепенно, сопротивляясь, я начал все препоручать Богу, заявляя: «Если Ты такой всемогущий, то Ты и позаботься об этом». А Он так и сделал. Я начал получать ответы на свои самые глубокие проблемы, иногда в самое необычное время — по пути на работу, за обедом или когда крепко спал. Я понял, что не сам я нахожу эти решения, — мне их дает Высшая Сила. Я поверил.