У Польщі відбувся дванадцятий семінар, присвячений служінню по тюрмах. У його роботі взяли участь близько 300 поляків, 55 співробітників пенітенціарної служби, представники України, Білорусії, Молдови, Болгарії, Чехії.
Спонсорство, терапія і широка поінформованість
Семінар проходив в одному із готелів гірськолижного курорту міста Щирк. Сама атмосфера сприяла продуктивній роботі. Поляки доклали для цього максимум зусиль.
Під час зібрання говорили про те, як підготувати людей до цього нелегкого служіння, сформувати списки бажаючих відвідувати колонії, координувати роботу, співпрацювати з пенітенціаріями і, звичайно, ефективно нести послання АА для засуджених, допомагати родинам алкоголіків, які відбувають покарання.
Взагалі, тюремне служіння у Польщі дуже гарно розвинуто. Тож польські алкоголіки із радістю ділилися досвідом. Вразило багато моментів. Акцентую увагу, як мені здається, на найважливіших. По-перше, у них досить розповюджене спонсорство у колоніях. Тож, у місцях позбавлення волі не тільки організовуються групи АА, а й практично кожен алкоголік, котрий відбуває покарання, може повноцінно пройти Програму «12 кроків» із іншим алкоголіком, який перебуває на свободі. По-друге, у 70 із 150 польських колоній є відділення терапії для алкоголіків. Туди навіть існує черга – як, правило, треба чекати близько півроку. По-третє, дане служіння постійно розвивається, його «підхоплюють» інші колонії, даючи «зелене світло» групам АА. Відбувається ж це завдяки широкій поінформованості. Пенітенціарії на своїх сайтах систематично розповідають про користь груп Анонімних Алкоголіків, Програми «Дванадцять кроків», публікують фото, у рамках дозволеного, коментарі фахівців. Відтак багатьох керівників тюремних установ зацікавлює цей метод і вони прагнуть запровадити його і в себе.
Засуджений щодня пише десять подяк Богу
Мій співрозмовник Мірек – колишній координатор по тюрмах АА Польщі, тверезий 19,5 років, у тюремному служінні 11 років.
– За останні п’ять років я мав 17 підспонсорних, – розповідає він. – Спонсорую у багатьох тюрмах. Інколи, щоб поспілкуватися із своїм підспонсорним доводиться долати 100-200 кілометрів. І так кілька разів на тиждень. Але це мене не лякає, бо відчуваю величезний ефект від тюремного служіння. Приміром, приїжджаю до підспонсорного, він бачить, що в мене на душі якісь негаразди, усміхається, підбадьорює: «Міреку, друзяко, не вішай ніс. Все Ок. Життя прекрасне». І він, дійсно, правий. Розумію у той момент: жалітися мені – гнівати Бога, Котрий дає більше, ніж прошу. Підспонсорний нічого не має, навіть свободи, втім пише щодня десять подяк Богу. І, не зважаючи ні на що, завжди зустрічає тебе усмішкою і гарним настроєм. Це служіння не передбачає ротації. Хочу, щоб Господь залишив його мені до кінця життя.
З іншими двома поляками Здіславом і Гжегожем ми потоваришували ще по дорозі на форум. Бо ж мене і київську колегу Софію вони привезли на зібрання на своїй автівці майже через усю Польщу – від прикордонного Перемишля до курортного Щирка.
Здіслав: Не п’ю вже 24 роки. Тюремне служіння стало сенсом життя. На групах у колонії буваю щотижня. Допомагаю залежним людям зрозуміти Програму «12 кроків». Ця справа мені дуже подобається.
Гжегож: Я тверезий 10 років. У мене дружина і донька. Я їх дуже люблю. Маю гарну роботу, вірних і надійних друзів – алкоголіків і не алкоголіків. Відчуваю себе надзвичайно щасливим.
Колонія м. Бєльсько-Бяла.
Замість епілога
І насамкінець. Як я вважаю, родзинкою нашого перебування у Польщі стало відвідування колонії у місті Бєльсько-Бяла. Враження залишилися дуже сильними. Там була проведена група АА – інтернаціональна: поляки, чехи, болгари, молдавани, білоруси, два українці, себто ми, і близько десятка польських в’язнів. Вловив себе на відчутті, що навіть іноземну мову не обов’язково знати. Наскільки потужним був ейейівський дух, що пронизував наскрізь, запалював серце невидимим вогнем чогось Чистого, Світлого, Верхнього. Його благодать трималася у моїй душі ще довго.
Чомусь згадався відомий лозунг минулої епохи, який я перефразував: АЛКОГОЛІКИ УСІХ КРАЇН ЄДНАЙМОСЯ!!!
Анатолій,
м. Полтава