Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону з книги “МОВА СЕРЦЯ”. Стаття Білла У. для журналу «Грейпвайн» “Лідерство в АА як споконвічна нагальна потреба” (квітень 1959)
Жодна спільнота не здатна ефективно функціонувати без вмілого керівництва на всіх її рівнях, і АА не є винятком. Тим не менш, треба сказати, що ми часом тішимо себе думкою про те, що можемо обійтися без жодного керівництва взагалі. Ми схильні спотворювати традиційну ідею «принципи вище за особи» настільки, що в лідерстві зовсім не залишається місця для «особистості». Але тоді це були б не лідери, а, швидше, безликі роботи, які намагаються догодити всім і кожному.
І навпаки, буває, ми так само схильні вимагати, щоб лідерами в АА були неодмінно люди найбездоганніших суджень і моральних якостей, сповнені наснаги, великі діячі, вищий приклад для всіх, практично непогрішні.
Звичайно ж, реальним нашим лідерам доводиться вести свою діяльність десь між цими абсолютно вигаданими полюсами бажаної досконалості. Безперечно, в АА немає жодного безликого лідера, як немає і жодного ідеального. На щастя, наша спільнота благословлена необмеженою кількістю справжніх лідерів – тих, хто вже активний сьогодні, а також потенційних лідерів завтрашнього дня – нових поколінь здібних людей, які вливаються до наших лав. Серед нас є безліч чоловіків та жінок, чиї самовідданість, надійність, проникливість та особливі навички дозволили б їм впоратися з будь-якими завданнями з обслуговування. Нам потрібно лише знайти таких людей і довірити їм обслуговування Спільноти.
Десь у нашій літературі зустрічається твердження на кшталт “Наші лідери не командують нами – вони ведуть нас своїм прикладом”. По суті, ми кажемо їм: «Дій за нас, але не розпоряджайтеся нами». Отже, лідер у служінні АА – це людина, яка особисто може втілювати принципи, плани та стратегії насправді так віддано і ефективно, щоб інші члени Спільноти захотіли підтримати її та допомогти їй у його роботі. Якщо лідер надто вже нами рулює, ми бунтуємо; але коли він стає покірливим виконавцем, який має власну думку тоді він і лідер.
Хороше керівництво розробляє плани, стратеги та ідеї щодо вдосконалення нашої Спільноти та її служб. Однак щодо нових і важливих проблем воно широко консультується з іншими, перш ніж ухвалити рішення та діяти. Хороше керівництво завжди пам’ятає, що відмінний план чи ідея може прийти від будь-кого і будь-де. Тому воно часто буде відмовлятися від своїх виплеканих планів заради чужих, які краще, при цьому віддаючи належне їхньому джерелу.
Добре керівництво ніколи не звалює відповідальність на інших. Одного разу переконавшись, що достатньо користується загальною підтримкою або може її отримати, воно вільно приймає рішення і відразу реалізує їх – зрозуміло, за умови, що такі дії не виходять за обумовлені рамки його впливу та відповідальності.
«Політикан» – це той, хто завжди намагається «дати людям бажане». А політик – це людина, яка добре знається на тому, коли потрібно щось робити і коли не потрібно. Він усвідомлює, що навіть переважна більшість може часом круто помилятися, якщо вона дуже схвильована або погано поінформована. Коли виникає така нестандартна ситуація, а на кону стоїть щось вкрай важливе, то керівництво, навіть якщо воно виступає у меншості, завжди зобов’язане вистояти проти бурі, використовуючи весь свій вплив та силу переконання, щоб змінити становище.
Однак ніщо так не згубне для керівництва, як опозиція заради самої опозиції. Не можна говорити: “Або зробимо по-нашому, або взагалі ніяк”. Такий опір часто продиктований сліпою гординею або роздратуванням, яке змушує нас відчувати бажання заблокувати щось чи когось. Буває й так, що опозиція просто заявляє: Ні, нам це не подобається, а справжніх причин не називає. Так годиться. Керівництво, якщо його запитають, має завжди наводити свої аргументи, і до того ж вагомі. Крім того, лідер повинен розуміти: навіть дуже гордовиті та сердиті люди можуть іноді бути абсолютно правими, а спокійні та скромніші – помилятися.
Ці пункти – практичні ілюстрації тих видів проникливості та самокритичного аналізу, які справжній лідер завжди має намагатися практикувати.
Ще одна якість, яку повинен мати лідер – здатність охоче йти на поступки завжди, коли відповідний компроміс може повернути ситуацію у напрямі, який видається вірним. Нам, алкоголікам, які схильні жити за принципом «усі чи нічого», компроміси даються важко. Тим не менш, ми не повинні забувати, що прогрес майже завжди характеризується рядом компромісів заради поліпшення. Але не можемо ми і вічно поступатися. Іноді дійсно необхідно твердо стояти на своєму, поки питання не буде врегульоване. У таких ситуаціях потрібно ретельно розраховувати час і дуже уважно розумітися на ситуації, щоб визначити, який курс обрати.
Лідерам часто доводиться стикатися з різкою критикою, часом тривалою. Це тверде випробування. Завжди є конструктивні критики, наші щирі друзі. Нам слід завжди уважно вислуховувати їх. Ми маємо бути готовими до того, що вони підкоригують наші погляди або навіть кардинально їх змінять. Найчастіше нам також прийде не погоджуватися з ними та відстоювати свою позицію, не втрачаючи їхньої дружби. Згодом є ще ті, кого ми могли б назвати своїми «деструктивними» критиками. Вони тиснуть на нас, політиканствують, звинувачують. Можливо, вони сповнені люті та злості. Вони розповсюджують чутки, пліткують, щоб досягти свого – само собою, все це на благо АА! Втім, ми, зрештою, засвоїли, що ці хлопці, які, можливо, хворі трохи сильніше, ніж інші у Спільноти, зовсім не обов’язково завдають реальної шкоди – принаймні в АА. Все залежить від того, як ми поведемо себе з ними.
Спочатку нам слід дуже уважно їх вислухати. Іноді вони кажуть чисту істину; іноді у словах лише частина істини. Але найчастіше у своїх міркуваннях вони просто сягають абсурду. Якщо ми в межах досяжності, нас може однаково зачепити і чиста правда, і напівправда, і навіть повна відсутність правди. Ось тому й треба слухати уважно. Якщо в їхніх промовах є хоча б частка істини, то нам краще, незважаючи ні на що, подякувати їм і заглибитися в самоаналіз, визнавши, що ми були неправі. Якщо ж вони говорять нісенітницю, ми можемо їх проігнорувати. Або викласти всі карти на стіл та спробувати їх переконати. У разі невдачі нам залишається лише шкодувати, що вони надто хворі, щоб почути нас, і постаратися забути про все це. Лише небагато з відомих нам інструментів для самоаналізу та розвитку справжньої толерантності діють ефективніше, ніж ті вправи, які дають нам ці наші навіжені побратими, які зазвичай мають добрі наміри. Це завжди справа важка; іноді нам не вдається впоратися із ним самостійно. Але треба обов’язково продовжувати спроби.
Далі слідує якість першорядного значення – далекоглядність, на мій погляд, -це здатність правильно оцінювати речі в аспекті як найближчого майбутнього, так і віддаленого. Комусь такі устремління можуть здатися до певної міри єрессю – адже ми, члени АА, постійно говоримо собі «Крок за кроком!» Насправді ж, цей принцип, який ми цінуємо, відноситься лише до нашого емоційного життя і означає тільки те, що нам не слід ні шкодувати про минуле, ні фантазувати і мріяти про майбутнє. Як окремі люди та як Спільноти ми, безперечно, постраждаємо, якщо залишимо доброму Провидінню всю роботу щодо планування завтрашнього дня. Бог наділив людину доброю здатністю до передбачення і, очевидно, очікує, що ми її застосовуватимемо. Тому важливо розрізняти мрії про щасливе майбутнє і сьогоднішнє використання нашої здатності до вдумливої оцінки – такої, яка, на нашу надію, принесе майбутній прогрес замість непередбаченого лиха. Отже, далекоглядність – це суть розсудливості, дуже здорова чеснота. Звичайно, ми часто помиляємось у розрахунках щодо майбутнього – повністю або частково. Але все одно це буде набагато краще, ніж зовсім відмовитись думати про нього.
Оцінювання має кілька аспектів. Спочатку ми окидаємо поглядом минулий та справжній досвід, щоб скласти свою думку про те, що він означає. На цій основі будуємо орієнтовну ідею чи стратегію. Потім розмірковуємо про те, як вона могла б спрацювати найближчим часом. Зробивши таку оцінку, запитуємо себе, як наші стратегії та ідеї працювали б у різних умовах, які можуть виникнути в більш віддаленому майбутньому. Якщо ідея видається виграшною, випробовуємо її – по можливості, як експеримент. Через якийсь час знову оцінюємо становище і запитуємо себе, чи збувається наша оцінка, чи, може, здійсниться незабаром.
Приблизно на цьому етапі нам, можливо, доведеться ухвалити остаточне рішення. Наша стратегія чи план може досі виглядати чудово та приносити явні плоди. Проте нам слід дуже ретельно обміркувати, якими будуть довгострокові результати. Чи не обернуться сьогоднішні близькі переваги великими труднощами у майбутньому? Майже завжди буде спокуса схопитися за безпосередню вигоду в сьогоденні, зовсім забувши, що тим самим ми, можливо, даємо хід небезпечним прецедентам і наслідкам.
Це аж ніяк не фантастичні теорії. Ми усвідомили, що повинні постійно застосовувати ці принципи оцінки, особливо на рівні всесвітнього обслуговування, де ставки високі. Наприклад, про взаємини з громадськістю нам потрібно оцінювати реакцію і груп АА, і широкої публіки як у короткостроковій, і у довгостроковій перспективі. Те саме – щодо нашої літератури. Також необхідно розраховувати наші фінанси та планувати витрати. Ми повинні розглядати свої потреби в плані обслуговування в їхньому взаємозв’язку із загальними економічними умовами, можливостями груп та їхньою готовністю вносити пожертвування. З багатьох подібних проблем нам часто доводиться думати на цілі місяці і навіть роки вперед.
По суті, всі дванадцять традицій АА спочатку були питаннями оцінки та передбачення майбутнього. Багато років тому ми повільно зароджувалася ідея про самозабезпечення АА. Там і там виникали складності через дари ззовні. Вони все посилювалися, тому ми почали виробляти політику неприйняття таких подарунків. У нас виникла підозра, що великі суми грошей штовхатимуть нас до безвідповідальності та відволікатимуть від основної мети. Зрештою, нам стало ясно: у майбутньому кошти, що надходять ззовні, можуть повністю зруйнувати нашу Спільноту. І тоді те, що досі було лише ідеєю чи загальним курсом, міцно утвердилося у вигляді однієї із Традицій АА. Ми зрозуміли, що маємо пожертвувати швидкою та близькою вигодою заради своєї майбутньої безпеки.
Через це ми пройшли і у зв’язку з проблемою анонімності. Спочатку був ряд випадків громадського розкриття анонімності, і це здавалося корисним. Але згодом прийшло розуміння того, що численні порушення анонімності призвели б до хаосу в наших лавах. Так формувалася наша концепція в ім’я завтрашнього дня – спочатку проблиск ідеї, потім експериментальна стратегія, твердий курс та, нарешті, глибоке переконання. Такий наш процес оцінки майбутнього. Наше відповідальне керівництво в галузі всесвітнього обслуговування завжди має бути особливо вправним у цій життєво важливій справі. Такі здібності залишають бажати кращого, особливо серед наших піклувальників, і я вважаю, що більшу частину з них слід вибирати виходячи з дару прогнозування, вже виявленого ними у своїй діловій та професійній кар’єрі.
Нам завжди буде необхідно, щоб лідери служб АА всіх рівнів мали багато з цих якостей, наскільки це можливо. Принципи лідерства практично незмінні, хоч би якою була сфера діяльності. На перший погляд ці міркування про лідерство можуть здатися спробою виділити якийсь привілейований вищий тип членів АА. Але це зовсім негаразд. Ми просто визнаємо, що наші таланти дуже різноманітні. Диригент оркестру не обов’язково добрий у фінансовій справі чи прогнозуванні. Ще менш імовірно, що чудовий банкір міг би зробити успішну кар’єру музиканта. Таким чином, говорячи про лідерів в АА, ми лише стверджуємо, що нам слід їх вибирати за найбільш підходящими талантами, які тільки зможемо відшукати, і намагатися доручати конкретній людині саме ту справу, де її талант принесе нам найбільшу користь.
Хоча спочатку ця стаття замишлялася стосовно керівництва нашим всесвітнім обслуговуванням, цілком можливо, що багато її рекомендацій будуть корисні будь-кому, хто веде активну діяльність у нашому спільноті.
Це особливо вірно щодо безпосередньої роботи з Дванадцятого Кроку , якою майже всі ми займаємося з великою запопадливістю. Кожен наставник неминуче є лідером. Ставки тут величезні, адже на терезах лежить людське життя, а зазвичай і щастя цілої родини. Що наставник робить і каже, наскільки правильно він оцінює реакції підопічних, наскільки вдало вибирає час для презентацій та наскільки добре їх проводить, наскільки успішно справляється з критикою, наскільки захоплює підопічного своїм особистим духовним прикладом – ці лідерські якості можуть вирішити результат справи. Часто від них залежить життя та смерть.
Дякувати Богу, що Анонімні Алкоголіки благословенні такою кількістю здібних лідерів у всіх великих справах Спільноти!