Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Духовною аксіомою є те, що завжди, коли ми тривожимося незалежно від причин – щось негаразд із нами самими.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 81)
Я ніяк не міг до кінця зрозуміти духовну аксіому Десятого Кроку, поки зі мною не сталося наступне. Я сидів в спальні і читав. Було вже далеко за північ. Раптом у дворі загавкали мої собаки. Сусідам їх гавкіт не подобається, тому я відразу ж – зі змішаним почуттям гніву, сорому і страху перед невдоволенням сусідів – покликав собак додому. Через кілька тижнів ситуація в точності повторилася. Але завдяки тому, що в цей момент на душі у мене було спокійніше, мені вдалося прийняти ситуацію такою, як вона є. Собаки будуть гавкати… і я спокійно покликав їх додому. Обидва випадки дали мені урок: якщо людина опиняється в схожих ситуаціях, але реагує на них по-різному, отже, важлива не стільки сама подія, скільки душевний стан людини. Почуття виходять зсередини, а не породжуються зовнішніми обставинами. Коли у мене на душі добре, то і реагую я позитивно.
Я никак не мог понять духовную аксиому Десятого Шага, пока не произошло следующее. Я сидел в спальне и читал. Было уже поздно, и вдруг во дворе залаяли мои собаки. Соседям их лай, естественно, не нравится, они и не скрывают этого. И я сразу же, со смешанным чувством злобы, стыда и страха, позвал собак домой. Спустя некоторое время ситуация повторилась. Но благодаря тому, что в этот момент я пребывал в ладу с самим собой, мне удалось принять ситуацию такой, как она есть. Собаки будут лаять… и я тихонько позвал их. Оба случая научили меня тому, что если человек оказывается в похожих ситуациях и реагирует на них по-разному, то значит, важно не само событие, а душевное состояние человека. Чувства исходят изнутри, а не зависят от внешних обстоятельств. Когда мое душевное состояние положительно, то и реагирую я положительно.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)