Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Але перш за все ми захочемо сонячного світла; ніщо не може зростати в темряві. Поглиблені роздуми – це наш крок з тіні до світла.
«Як це бачить Білл» (стор. 10)
Іноді мені здається, що у мене немає часу на роздуми і молитву. Але при цьому я забуваю, що раніше завжди знаходив час на випивку. При бажанні час можна знайти для чого завгодно. Плануючи кожен свій день, необхідно відвести якийсь час для молитов і медитацій. Вранці я прочитую сторінку з книг нашого Товариства, а ввечері, перед сном, кажу: «Дякую Тобі, Боже!». У міру того як молитва стає звичкою, я приділяю їй більше часу, не помічаючи навіть, як вона вклинюється в мій щільний денний графік. Якщо мені важко молитися, я просто повторюю Молитву Всевишньому, бо вона дійсно всеосяжна. Потім я думаю про те, за що мені слід бути вдячним, і вимовляю слова подяки.
Мені немає потреби усамітнюватися, щоб помолитися. Це можна зробити і в приміщенні, де повно народу. Я просто на мить подумки відстороняюся від усього зовнішнього. Продовжуючи регулярно молитися, я виявляю, що мені вже не потрібні слова, тому що Бог чує мої думки і в тиші.
Но прежде всего мы захотим солнечного света; ничто не может расти в темноте. Углубленное размышление — это наш шаг вперед, к солнечному свету.
Как это видит Билл
As Bill Sees It, p. 10
Иногда мне кажется, что у меня нет времени на размышления и молитву, и забываю при этом, что раньше всегда находил время на выпивку. Время можно найти для чего угодно, особенно если я этого очень хочу. Планируя свой день, необходимо отвести какое‑то время для ежедневных молитв и медитаций. По утрам я прочитываю страницу из книг нашего Содружества и говорю: «Благодарю Тебя, Боже!» вечером, перед сном. Когда молитва входит в привычку, я отвожу ей больше времени, не замечая даже, как она вклинивается в мой плотно занятый день. Если мне трудно молиться, я просто повторяю «Отче Наш», потому что эта молитва действительно охватывает все. Затем я думаю о том, за что я благодарен, и произношу слова благодарности.
Мне нет нужды закрываться где‑то для молитвы. Это можно сделать и в помещении, где полно народу. Я просто мысленно отстраняюсь. По мере того как я продолжаю регулярно молиться, я понимаю, что мне уже не надо слов вслух, потому что Бог может слышать — и слышит мои мысли.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)