Прийняли рішення передоручити нашу волю і наше життя під опіку Бога, як ми розуміли Його.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 35)
Не так важливо, наскільки велике бажання людини зробити щось; значно важливіше – чи може вона передоручити свою волю і своє життя Богові, як вона Його розуміє? У пошуках відповіді на це питання я усвідомив всю мудрість Третього Кроку: цей Крок складається з двох частин.
При своєму колишньому способі життя я не раз міг загинути або, принаймні, покалічитися – але цього не сталося. Щось або хтось наглядав за мною. Я вважаю за краще вірити, що про мене завжди дбав Бог. Тільки Він вирішує, скільки ще днів життя буде мені даровано.
Проблема волі (свавілля або Божої волі) – найбільш важка для мене частина Третього Кроку. Лише зазнавши достатньо емоційного болю в марних спробах налагодити своє життя, я зрозумів, що готовий підкоритися Божій волі щодо себе. Капітуляція – як тиша після бурі. Коли воля Бога і моя знаходяться в гармонії, мене наповнює душевний спокій.
«Приняли решение препоручить нашу волю и нашу жизнь Богу, как мы Его понимали».
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 41
Не столь важно, насколько велико желание человека сделать что‑то; значительно важнее — может ли он перепоручить свою волю и свою жизнь Богу, как он Его понимает. В поисках ответа на этот вопрос я осознал всю мудрость содержания Третьего Шага: этот Шаг состоит из двух частей.
При своем прежнем образе жизни я не единожды мог умереть или, по крайней мере, искалечиться, — но этого не произошло. Кто‑то или что‑то присматривал за мной. Я предпочитаю верить, что о моей жизни всегда заботился Бог. Только Он определяет количество дней, отпущенных мне до физической смерти.
Вопрос воли (своеволия или Божьей воли) — наиболее трудная для меня часть этого Шага. Только испытав более чем достаточно эмоциональной боли, я понял, что готов подчинить свою жизнь Божьей воле. Капитуляция — это как тишина после бури. Когда моя воля — в гармонии с Божьей, я обретаю душевный покой.