Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Продовжували робити особисту інвентаризацію…
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 80)
Духовна аксіома Десятого Кроку така: завжди, коли ми засмучуємося, незалежно від причини, це означає, що в нас самих щось не так. Винятків не буває. Якими б безрозсудними не здавалися інші люди, моє завдання – не реагувати негативно. Що б не відбувалося навколо, лише я завжди буду нести відповідальність за те, що відбувається всередині мене. Я – творець своєї дійсності.
Під час щоденного самоаналізу я усвідомлюю, що мені потрібно припинити засуджувати людей. Засуджуючи їх, я засуджую і самого себе. Той, хто найбільше мене засмучує – мій найкращий вчитель. Я можу багато чому навчитися в таких ситуаціях, тому в душі мені слід бути вдячним цій людині.
Продолжали самоанализ…
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 100
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 88
Духовная аксиома Десятого Шага такова: каждый раз, когда мы огорчены, то, независимо от причины, в чем‑то виноваты и сами. Исключений не бывает. Какими бы неразумными ни казались другие люди, за свою негативную реакцию ответственность несу только я. Что бы ни происходило вокруг, за то, что происходит внутри меня, отвечаю я. Именно я создаю свою собственную реальность.
В процессе проведения ежедневного самоанализа я осознаю, что мне надо прекратить осуждать людей. Если я их осуждаю, то, вероятно, осуждаю и самого себя. Тот, кто более всего меня расстроил, и есть мой лучший учитель. В этой ситуации есть многое, чему мне стоит поучиться, и в сердце своем я должен быть благодарным этому человеку.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)