Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Ми розуміємо, що лише через повну поразку ми можемо зробити перші кроки до звільнення та набратися сил. Наше визнання особистого безсилля зрештою виявляється тією міцною основою, на якій можна побудувати щасливе й змістовне життя.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 23)
Коли алкоголь став відбиватися на всіх гранях мого життя, коли пляшки стали символом потурання своїм бажанням і вседозволеності, коли я усвідомив, що самостійно ніяк не зможу перемогти силу алкоголю – саме тоді я і зрозумів: я не мав іншого виходу, крім як здатися. Завдяки цій капітуляції я здобув перемогу – перемогу над моїм егоїстичним самовдоволенням, перемогу над своїм впертим супротивом тому життю, котре мені дароване. Коли я припинив боротись з будь-ким, або з будь-чим, я став на шлях до тверезості, спокою та умиротворення.
Мы приходим к выводу, что, только потерпев полное поражение, можно обрести способность встать на путь, ведущий к силе и освобождению. Признание полного бессилия в конечном счете оказывается прочным основанием, на котором можно построить счастливую, целенаправленную жизнь.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 26
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 21
Когда алкоголь влиял на все грани моей жизни, когда бутылки стали символом уступок самому себе и вседозволенности, когда я осознал, что сам я ничего не могу сделать, чтобы преодолеть силу алкоголя, тогда я наконец понял, что мне не осталось ничего, кроме капитуляции. Сдаваясь, я обрел победу — победу над эгоистичными уступками самому себе, победу над моим упрямым сопротивлением той жизни, какой она мне была дана. Только прекратив борьбу со всем и со всеми, я начал движение по пути к трезвости, смирению и душевному покою.