Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону «Він не може уявити життя без алкоголю. Одного дня він не зможе уявити життя ні з алкоголем, ні без нього. Тоді він, як майже ніхто інший, зазнає самотності. Він буде у безвиході. Він бажатиме кінця».
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 120)
Лише алкоголік може зрозуміти істинне значення такого твердження. Коли я був діючим алкоголіком, цей подвійний стандарт тримав мене в полоні і наповнював жахом і сум’яттям: «якщо я не вип’ю, то помру» боролося в мені з «якщо я продовжу пити, то це вб’є мене». Обидві ці нав’язливі думки тягнули мене все глибше на дно. Лише досягнувши дна, я прийшов до повного прийняття свого алкоголізму, без будь-яких застережень. Таке прийняття було обов’язковою умовою мого одужання. З подібною дилемою мені раніше стикатися не доводилося; проте, як я пізніше усвідомив, це було необхідно для мого успіху в Програмі.
Он не представляет себе жизни без алкоголя. Потом наступит время, когда он не сможет себе представить ни жизнь без алкоголя, ни жизнь с чередой запоев. Он познает такое одиночество, которое известно лишь немногим. Он окажется у обрыва. Он захочет умереть.
Анонимные Алкоголики, с. 148
Alcoholics Anonymous, p. 152
Только алкоголик может понять истинное значение подобного заявления. Эта двойственность активного алкоголика держала меня на привязи и наполняла ужасом и недоумением: «если я не выпью, то умру» боролось с «если я буду продолжать пить, то это убьет меня». Обе навязчивые мысли тянули меня все глубже на дно. Но это дно стало началом полного принятия моего алкоголизма, без каких‑либо оговорок, а именно полное принятие было абсолютно необходимо для моего выздоровления. Этот выбор не был похож ни на что из того, с чем я сталкивался раньше. Позднее я узнал, что он был необходим для успеха в Программе.