Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону … знаємо, що перед тверезістю мусили бути муки запою, а перед спокоєм – емоційний хаос.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 85)
Я люблю проводити час в саду, поливаючи і підрізаючи свої прекрасні квіти. Одного разу, коли я діловито працювала ножицями, сусідка, що проходила повз, призупинилася і сказала: «Які чудові квіти! Хіба можна їх обрізати!» Я відповіла: «Розумію вас, але, щоб вони росли сильними і здоровими, потрібно видаляти зайве». Пізніше я подумала, що, може, моїм квітам і боляче, але Бог і я знаємо, що це – частина плану. Адже я бачила результат. Мені відразу згадалася моя дорогоцінна Програма і те, що всі ми зростаємо через біль. Я прошу Бога видаляти з мене все зайве, коли приходить час, щоб я могла розвиватися далі.
Я люблю проводить время в саду, поливая, обрезая и просто ухаживая за своими прекрасными цветами. Однажды, когда я деловито работала, подошла соседка. Она сказала: «Какие чудесные цветы, как же можно их так обрезать!» Я ответила: «Я вас понимаю, но, чтобы они росли сильными и здоровыми, необходимо удалить лишнее».
Позже я подумала, что, может, моим цветам и больно, но Бог и я, мы оба знаем, что это часть плана, и я ведь видела результат. Это мне тут же напомнило о моей драгоценной Программе АА и о том, что все мы растем через боль. Я прошу Бога, когда приходит время, удалить все лишнее, чтобы я могла лучше расти.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)