Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Ніколи з часу свого заснування «Анонімні Алкоголіки» не були розділені серйозними протиріччями. Також ми ніколи публічно не ставали на чийсь бік ні в яких питаннях суперечливого світу. Однак це не є набута риса. Можна сказати , що вона вроджена… «Оскільки ми не сперечаємося про це на самоті, то цілком зрозуміло, що не будемо робити цього й публічно».
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 158)
Чи пам’ятаю я, що маю право на власну думку, але інші зовсім не зобов’язані її розділяти? В цьому і полягає духовний сенс девізу «Живи і давай жити іншим». Молитва про душевний спокій нагадує мені про необхідність з Божою поміччю «прийняти те, що я не в силах змінити». Може, я все ще намагаюся змінити інших? Коли справа стосується «мужності змінити те, що можу», чи пам’ятаю я, що мої погляди – це мої погляди, а ваші – це ваші? А може, я як і раніше боюся бути самим собою? Коли мова йде про «мудрість відрізнити одне від іншого», чи пам’ятаю я, що мої погляди випливають з мого досвіду? Чи не приймаю я позу всезнаючого? Чи не заперечую я просто з духу протиріччя?
Ни разу с момента основания АА не было в организации раскола из‑за какого — нибудь спорного вопроса. Наше Содружество никогда публично не становилось на позиции одной из сторон в нашем враждующем мире. Это нельзя считать приобретенной добродетелью. Можно сказать, что наше Содружество было рождено с этим качеством…
«Так как мы не ведем этих споров в частных беседах, мы наверняка не будем вести их публично».
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 196
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 176
Помню ли я, что имею право на собственное мнение, но что другие люди вовсе не обязаны его разделять? В этом и заключается духовный смысл девиза «Живи и давай жить другим». Молитва о душевном покое напоминает мне о необходимости с Божьей помощью «принять то, что я не в силах изменить». Может, я все еще пытаюсь изменить других? Когда дело касается «мужества изменить то, что могу», помню ли я, что мои взгляды — это мои взгляды, а ваши — это ваши? Боюсь ли я, как прежде, быть самим собой? Когда речь идет о «мудрости отличить одно от другого», помню ли я, что мои взгляды вытекают из моего опыта? Не принимаю ли я позу всеведущего, когда мне хочется возразить просто из духа противоречия?
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)