Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Одного разу знаюча людина зауважила, що біль є критерієм нашого духовного прогресу. Ми, члени А.А., можемо охоче погодитися з ним…
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 84-85)
Коли мені «зриває дах» в емоційних вирах, я згадую, що духовне зростання часто болісне. Розвиваючись в Програмі АА, я дізнався, що повинен випробувати внутрішні зміни, якими б болючими вони не були, тому що саме вони ведуть мене від егоїзму до безкорисливості. Якщо я хочу жити в спокої, то повинен ПЕРЕСТУПИТИ через емоційні розлади і “похмілля”, що йде за ними, дякуючи Богові за духовне зростання, що триває.
Один человек, испытавший это на себе, однажды назвал боль пробным камнем духовного роста. Мы, члены АА, вполне согласны с этим…
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 106
Twelve Steps and Twelve Traditions, pp. 93–94
Когда мне «срывает крышу» в эмоциональных водоворотах, я вспоминаю, что процесс духовного роста часто весьма болезнен. Мое развитие в Программе АА научило меня, что я должен прожить внутренние изменения, какими бы болезненными они ни были, потому что именно они ведут меня от себялюбия к бескорыстию. Если я хочу быть спокойным, то должен ПЕРЕШАГНУТЬ эмоциональные расстройства и следующие за ними «похмелья» и быть благодарным за продолжающийся духовный рост.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)