Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону А кому хочеться бути повністю відвертим і терпеливим? Кому хочеться визнати свої помилки перед іншими та компенсувати заподіяну шкоду? Кого цікавить Вища Сила, не кажучи вже про медитацію та молитву? Хто хоче витрачати свій час і енергію, щоб передавати досвід А.А. іншому страждальцю? Ніякого алкоголіка, до крайності егоцентричного, не приваблює така перспектива, поки цього не вимагає питання збереження власного життя.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 25-26)
Я алкоголік. Якщо я буду пити, то помру. Боже, скільки сил, енергії і душевного хвилювання народжує в мені ця проста істина! І це, насправді, все, що мені потрібно знати на сьогоднішній день. Чи хочу я сьогодні залишитися живим? Чи хочу я сьогодні залишитися тверезим? Чи готовий я сьогодні просити про допомогу? Чи готовий допомогти іншому алкоголіку, що страждає? Чи я усвідомив фатальну природу моєї ситуації? Що я повинен сьогодні зробити, щоб залишитися тверезим?
Кому хочется быть безупречно честным и терпимым? Кому хочется признаваться в своих пороках перед другими и компенсировать причиненный ущерб? Кого хоть сколько‑нибудь волнует какая‑то Высшая Сила, не говоря уже о медитации и молитве? Кому хочется жертвовать своим временем и тратить энергию на то, чтобы передавать идеи АА другим страдальцам? Нет, обычный, занятый своими переживаниями, алкоголик не интересуется такими проблемами — конечно, если его не вынудит к тому желание выжить.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 29–30
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 24
Я алкоголик. Если я буду пить, я умру. Боже, какую силу, энергию и чувства порождает во мне эта простая истина! И это действительно все, что мне надо знать на сегодняшний день. Хочу ли я остаться в живых сегодня? Хочу ли я остаться трезвым сегодня? Готов ли я просить о помощи и готов ли помочь сегодня другому страдающему алкоголику? Осознал ли я смертельную опасность своего состояния? Что я должен сделать сегодня, чтобы остаться трезвым?