Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону 
АА – не історія успіху в звичайному сенсі. Це – історія страждання, котре милістю Божою перетворилося в духовне зростання.
«Як це бачить Білл» (стор. 35)
Прийшовши в АА, я почув, як хтось говорить про реальність свого пияцтва – самотність, жах і біль. Я став слухати далі і скоро почув зовсім інше – розповідь про реальність тверезості. Це реальність свободи і щастя, цілі та напрямку, спокою і миру в стосунках з Богом, самим собою та іншими людьми. Відвідуючи збори, я знову і знову опиняюся в цій реальності. Я бачу її в очах оточуючих, чую її в їхніх голосах. Працюючи по Програмі, я отримую необхідні для її освоєння вказівки і силу. Радість АА – в тому, що ця нова реальність відкрита для мене.
АА не является историей успеха в обычном смысле этого слова. Это — история страдания, которое по благодати превратилось в духовный прогресс.
Как это видит Билл
As Bill Sees It, с. 35
Когда я пришел в АА, я слушал, как другие говорили о реальностях своего пьянства: одиночестве, ужасе и боли. Я стал слушать дальше и скоро услышал совсем другое — реальность трезвости. Это реальность свободы и счастья, цели и направления, благоразумия и покоя с Богом, самим собой и с другими людьми. Посещая собрания, я вновь и вновь возвращаюсь к этой реальности. Я вижу её в глазах и слышу её в голосах людей вокруг меня. Работая по Программе, я нахожу направление и силу, чтобы сделать эту Программу своей. Радость АА заключается в том, что эта новая реальность доступна для меня.