Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону На пізніх стадіях алкоголізму вже не залишається волі до опору. І все ж, коли ми визнаємо свою повну поразку і готові спробувати Програму АА, одержимість залишає нас, і ми опиняємося в іншому вимірі – вільного життя під керівництвом Бога, як ми Його розуміємо.
«Як це бачить Білл» (стор. 283)
Мені пощастило стати одним з тих, в чиєму житті відбулися ці приголомшливі зміни. Коли я, самотній і зневірений, увійшов в двері АА, мені було так погано, що я готовий був повірити всьому, що почую. Серед іншого я почув і такі слова: «Це може стати твоїм останнім похміллям, або твоє життя так і йтиме по тому ж колу». Чоловік, який це сказав, явно відчував себе і виглядав набагато краще, ніж я. Мені сподобалася пропозиція визнати свою поразку. І з тих пір я вільний! Моє серце почуло те, чого ніяк не міг розчути розум: «Безсилля перед алкоголем – це не страшно». Я вільний, і я вдячний!
На поздней стадии пьянства исчезла наша воля к сопротивлению. И все же, когда мы признаем полное поражение и станем полностью готовы испробовать принципы АА, одержимость покинет нас, и мы войдем в новое измерение — свободу под Богом, как мы Его понимаем.
Как это видит Билл
Я счастлив, что нахожусь среди тех, кто испытал эти потрясающие изменения в жизни. Когда я, одинокий и отчаявшийся, вошел в двери АА, я готов был верить всему, что слышал. Среди прочего я услышал: «Это может быть твоим последним похмельем, или ты будешь вертеться по кругу». Мужчина, который сказал это, явно чувствовал себя и выглядел лучше, чем я. Мне понравилась идея признания своего поражения, и с того момента я был свободен! Мое сердце услышало то, чего никогда не мог услышать разум: «В бессилии перед алкоголем нет ничего особенного». Я свободен, и я благодарен!
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)