Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Як виснажений золотошукач у стані крайньої знемоги, ми натрапили киркою на золотоносну жилу. Радість звільнення від постійного розчарування не знає меж. Батько відчуває, що натрапив на щось краще за золото. Деякий час він може намагатися тримати цей новий скарб для себе. Він може відразу не збагнути, що він ледве торкнувся безмежної жили, котра даватиме набуток тільки тоді, коли він добуватиме з неї все своє життя і наполягатиме на тому, щоб віддавати весь здобуток.
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 101)
Розмовляючи з новачком в АА, я стикаюся віч-на-віч з власним минулим. Бачачи в очах цієї людини біль і надію, я простягаю руку, і відбувається диво: я зцілююсь. Мої проблеми зникають, як тільки я торкаюся цієї тремтливої душі.
Как отощавший старатель, оставшийся с последней коркой хлеба, мы натолкнулись киркой на золотую жилу, и радость после преодоления бесконечной череды разочарований не знала границ. Отец чувствует, что нашел нечто большее, чем
золото. Иногда он, может быть, попытается что‑то спрятать для себя. Он еще не понимает, что затронул начало богатейшей жилы, которая будет приносить ему прибыль только в том случае, если он будет копать до конца жизни и настоит на том, чтобы все добытое раздавалось бесплатно.
Анонимные Алкоголики, с. 124–125
Alcoholics Anonymous, pp. 128–129
Когда я разговариваю с новичком АА, то прямо на меня смотрит мое прошлое. Я вижу боль в глазах, но надежда еще не умерла. Я протягиваю руку, и происходит чудо: я исцеляюсь. Мои проблемы исчезают, как только я касаюсь этой дрожащей души.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)