Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону В процесі подальшого розвитку виявилося, що найкращим джерелом емоційної стабільності є Сам Бог. Ми дізналися, що віра в Його абсолютну справедливість, прощення та любов є здоровою і діє там, де нічого більше не діє. Якщо ми дійсно довірилися Богові, то не могли більше виступати в ролі Бога перед своїми товаришами та не відчували потреби повністю покладатися на людський захист і опіку.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 104-105)
Все своє життя я залежала від людей, очікуючи, що вони забезпечать мою безпеку і задоволення моїх емоційних потреб. Але так жити я більше не можу. Милістю Божою я визнала своє безсилля перед людьми, ситуаціями і речами. У мене була прямо-таки пристрасть до людей: куди б я не йшла, там неодмінно повинен був бути хтось, хто зверне на мене увагу. Така залежність приносила лише шкоду, тому що чим більше я чіплялася за інших і вимагала уваги до себе, тим менше отримувала.
Я перестала вірити, що людська сила зможе позбавити мене від цієї залежності. Я все ще залишаюся крихкою людською істотою, котрій необхідно працювати по Кроках АА, щоб навчитися ставити принципи вище особистих інтересів. Лише люблячий Бог може дати мені внутрішній спокій і емоційну стабільність.
Когда мы поднялись на более высокую ступень развития, мы обнаружили, что лучший источник эмоциональной стабильности — это сам Бог. Мы узнали, что зависимость от Его безупречной справедливости, всепрощения и любви способствует душевному здоровью и помогает там, где помощи ждать больше неоткуда. Если мы по -настоящему зависим от Бога, то не станем строить из себя Бога перед нашими друзьями и не захотим полностью зависеть от защиты и поддержки людей.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 131
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 116
В своих эмоциональных потребностях и защите я всегда зависела от людей. Но так жить я больше не могу. Милостью Божьей я признала свое бессилие перед людьми, ситуациями и вещами. Я была одержима общением: куда бы я ни шла, там непременно должен был быть кто‑то, кто обратит на меня внимание. Такой подход приносит только вред, так как чем больше я зависела от других и требовала внимания, тем меньше получала.
Я перестала верить, что какая‑либо человеческая сила может освободить меня от этого пустого чувства. И хотя я и остаюсь хрупким человеческим существом, которому нужно работать по Шагам АА, чтобы сохранить принципы выше личных интересов, только любящий Бог может дать мне внутренний покой и эмоциональную стабильность.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)