Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Зрозуміло, що дилема відступника від віри виникає через його глибоке замішання. Йому здається, що його взагалі неможливо переконати: ні як віруючого, ні як агностика чи атеїста. Він збитий з пантелику.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 30)
У перші роки тверезості я боровся з поняттям Бога. У моїй свідомості спливали образи минулого, повні страху, знедоленості і засудження. Потім мій друг Ед поділився зі мною своїми уявленнями про Вищу Силу. У дитинстві йому дозволяли тримати цуценят за умови, що він буде сам доглядати і прибирати за ними. Щоранку на підлозі кухні він знаходив неминучі щенячі «відходи». За словами Еда, він, незважаючи на роздратування, ніколи не сердився, адже «така природа цуценят». Він вважає, що Бог дивиться на наші недоліки і недосконалість з таким же розумінням і теплом. Коли я чимось засмучений, я часто знаходжу розраду в заспокійливій ідеї Бога, про яку повідав мені Ед.
Ясно, что отошедший от веры находится в состоянии крайнего замешательства. Он думает, что ему уж не обрести никакого убеждения. Он не может достичь даже малой степени убежденности верующего, агностика или атеиста. Он просто сбит с толку.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 35
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 28
В первые годы пребывания в АА я боролся с понятием Бога. В моем воображении все еще прочны были представления из моего прошлого, полные страха, отверженности и осуждения. Потом мой друг Эд рассказал мне о своем понятии Высшей Силы. В детстве ему разрешали держать щенят при условии, что он будет сам ухаживать и убирать за ними. Каждое утро на полу кухни он находил неизбежные щенячьи «отходы». Несмотря на раздражение, сказал Эд, он никогда не сердился, поскольку «такова природа щенят». Эд считает, что Бог смотрит на наши недостатки и несовершенство с таким же пониманием и теплом. Часто, чем‑то раздосадованный, я нахожу утешение в успокаивающем понятии Бога, которое было у Эда.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)