Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Такі міркування викликають сміх у спонсора..
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 27)
До того, як почалося моє одужання від алкоголізму, сміх був для мене одним з найбільш неприємних звуків. Сам я ніколи не сміявся, а коли це робили інші, мені здавалося, що вони сміються з мене! Озлобленість і жаль до себе позбавляли мене найпростішого задоволення – веселощів. До кінця мого пияцтва навіть алкоголь не в силах був викликати у мене п’яний смішок.
Коли мій наставник в АА починав зі сміхом вказувати на мою схильність жаліти себе і на мої помилки, що підживлюють гординю, я відчував роздратування і образу. Зате це навчило мене легше дивитися на життя і зосереджуватися на одужанні. Незабаром я вже сміявся над собою, а потім навчив цьому і тих, у кого я був наставником. Щодня я прошу Бога допомогти мені перестати ставитися до себе надто серйозно.
Здесь опекающий его член АА обычно начинает смеяться
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 32
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 26
До того как началось мое выздоровление от алкоголизма, смех был для меня одним из самых неприятных явлений. Я никогда не смеялся, и мне казалось, что другие все время смеются надо мной! Моя озлобленность и жалость к себе лишали меня этого самого простого удовольствия и сердечной легкости. В конце моего пьянства даже алкоголь не мог вызвать во мне пьяной усмешки.
Когда мой наставник в АА начал смеяться и указывать на мои заблуждения и саможалость, подпитывающие гордыню, я был раздражен и обижен, но это помогло мне почувствовать облегчение и сосредоточиться на своем выздоровлении. Вскоре я научился смеяться над собой, а потом научил смеяться и тех, у кого был наставником. Каждый день я прошу Бога помочь мне перестать воспринимать себя слишком серьезно.