Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Такий парадокс відродження в АА: сила виникає з повної поразки і слабкості, а втрата старого життя – умова для отримання нового.
«АА дорослішає» (стор. 46)
Тисячі укусів Зеленого Змія не змусили мене визнати свою поразку. Я думав, що мій моральний обов’язок – перемога над цим «другом-ворогом». На перших зборах АА на мене зійшло благословення і відчуття, що це нормально – визнати свою поразку перед лицем хвороби, котра не має нічого спільного з моєю мораллю. Інстинктивно я зрозумів, що, увійшовши до дверей АА, опинився в полі великої любові. Без усяких зусиль зі свого боку я усвідомив, що любити себе – це добре, правильно і зумовлено Богом. Мої думки тримали мене в рабстві, а відчуття – звільнили. Я вдячний за це.
Таков парадокс возрождения в АА: сила, возникающая из полного поражения и слабости; утрата человеком старой жизни — как условие обретения им новой.
АА взрослеет
AA Comes of Age, p. 46
Тысячи укусов Зеленого Змия не заставили меня признать поражение. Я полагал, что это моя моральная обязанность — победить «друга — врага». На первом собрании АА я был счастлив, почувствовав, что это нормально — признать поражение перед болезнью, не имеющей ничего общего с моей «моральной устойчивостью». Инстинктивно я понимал, что, войдя в двери АА, оказался в поле великой любви. Без всяких усилий со своей стороны я осознал, что любить самого себя — это хорошо и правильно и предопределено Богом. Мои чувства освободили меня там, где мысли держали в рабстве. Я благодарен.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)