Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Цей принцип, що ми доти не наберемося живильної сили, поки спочатку не визнаємо повної поразки, є тим стержнем, на якому виникло та розвинулося наше товариство.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 23)
Коли я вперше увійшов в двері АА, я був розчавлений і знав про це. Я був один і боявся невідомості. Якась стороння сила підняла мене з ліжка, направила до телефонного довідника, потім на автобусну зупинку і, нарешті, привела до дверей АА. Опинившись в Товаристві, я відчув, що мене люблять і приймають. Такого я не відчував з раннього дитинства. Нехай мене ніколи не покидає приємне здивування, котре я відчув у свій перший вечір в АА. Це стало найбільшою подією в моєму житті.
Принцип, согласно которому мы не найдем сколько‑нибудь надежной опоры, пока не признаем полного поражения, является тем корнем, на основе которого зародилось и расцвело наше Содружество.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 27
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 21–22
Я был раздавлен и знал об этом, когда впервые вошел в двери АА. Я был один и боялся неизвестности. Какая‑то внешняя сила подняла меня с постели, направила к телефонному справочнику, потом на автобусную остановку и к дверям АА. Оказавшись в АА, я почувствовал, что меня любят и принимают, чего не ощущал с самого раннего детства. Пусть меня никогда не покидает ощущение радостного удивления, испытанного мною в первый вечер в АА, вечер величайшего события всей моей жизни.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)