Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Для чого потрібне наполягання щоб кожен член АА спочатку опустився на дно? Справа в тому що мало хто буде сумлінно виконувати програму АА, поки не досягне дна (крайності).
Бо майже ніхто з тих алкоголіків, які все ще продовжують пити, не можуть й мріяти про зміну своїх позицій і дій без виконання наступних одинадцяти Кроків.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 25)
«Падіння на дно» відкрило мені очі, і я сповнився бажанням спробувати жити по-іншому. І я спробував АА. Моє нове життя в АА чимось нагадувало спроби навчитися їздити на велосипеді. Товариство стало моїм тренажером і підтримуючою рукою. Не те щоб я тоді дуже хотів цієї допомоги, я просто не хотів знову падати і набивати собі ґулі. Моє прагнення уникнути нового «падіння на дно» було сильніше бажання випити. Спочатку саме це змушувало мене бути тверезим. Але через деякий час я виявив, що з усіх сил працюю по Кроках. Незабаром я усвідомив, що мої погляди і вчинки змінюються, нехай навіть потроху. Живучи за принципом «день за днем», я почав відчувати внутрішній комфорт, відчувати себе затишніше в компанії інших людей, і мої рани стали гоїтися. І я дякую Богові за цей тренажер і підтримуючу руку, як я називаю Анонімних Алкоголіків.
Почему нужно настаивать на необходимости «опуститься на самое дно»? Дело в том, что без этого очень немногие люди искренне станут соблюдать Программу АА. Чтобы, будучи членом АА, пройти остальные Одиннадцать Шагов, следует принять такую точку зрения и совершить такие поступки, о которых не может и мечтать почти что любой пьющий алкоголик.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 29
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 24
Падение на «дно» открыло мне глаза, и я был готов попробовать жить как‑то иначе. И попробовал я АА. Моя новая жизнь в АА была в чем‑то похожа на первые попытки езды на велосипеде. АА стало моим рулем и поддерживающей рукой. Не то что бы я уж очень хотел тогда этой помощи, я просто не хотел снова падать и набивать шишки. Мое стремление избежать нового падения на «дно» было сильнее моего желания пить. И сначала именно оно сохраняло меня трезвым. Но через некоторое время я обнаружил, что изо всех сил работаю по Шагам. Вскоре я заметил, что мои взгляды и поступки меняются, пусть даже чуть — чуть. День ото дня я чувствовал себя лучше, улучшались отношения с другими людьми, мои раны стали заживать. Благодарю Бога за этот руль и поддерживающую руку, которые я называю Анонимными Алкоголиками.