Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Коли вночі лягаємо спати, ми конструктивно переглядаємо свій день… Прокинувшись, давайте подумаємо про наступні двадцять чотири години… Перед тим, як це розпочати, ми просимо Бога керувати нашим мисленням, а особливо просимо, щоб воно було відокремлене від жалю до себе, нечесних чи своєкорисливих мотивів.
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 68)
Мені бракувало спокою. Мені здавалося, що справ надто багато і з ними неможливо впоратися. Як я не старався, я встигав все менше. Тривога через те, що не було зроблено вчора, і страх перед крайнім терміном, котрий настане завтра, позбавляли мене спокою, необхідного для щоденної ефективної роботи. І ось, перш ніж приступити до Десятого та Одинадцятого Кроків, я почав читати уривки, подібні до наведеного вище. Я намагався зосередитися на Божій волі, а не на своїх проблемах, і повірити в те, що Він буде керувати моїм днем. І це допомогло! Нехай повільно, але допомогло!
Когда мы ложимся спать, мы мысленно оцениваем прожитый день… Проснувшись утром, надо подумать о предстоящих 24 часах жизни… В самом начале дня мы просим Бога направить наши помыслы в верное русло, уберечь нас от жалости к себе, нечестности, корыстолюбия.
Анонимные Алкоголики, с. 84–85
Alcoholics Anonymous, p. 86
Мне недоставало душевного покоя. Дел всегда оказывалось больше, чем представлялось возможным сделать. И, как ни я старался, отставал все больше и больше. Тревога за несделанное вчера и страх перед последним сроком завтра лишали меня покоя, необходимого для каждодневной эффективной работы. Перед тем как делать Десятый и Одиннадцатый Шаги, я начал читать отрывки, подобные приведенному выше. Я старался сосредоточиться на Божьей воле, а не на своих проблемах, и поверить в то, что Он уладит мой день. Это заработало! Медленно, но заработало!
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)