Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Образа є злочинцем «номер один». Вона руйнує більше алкоголіків, аніж все інше. Від неї походять усі форми духовної хвороби, бо ми були хворі не лише психічно і фізично, ми були хворі духовно.
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 51)
Придивляючись до себе, під час роботи по Четвертому Кроку, я помічаю, що запросто можу прикрасити будь-який свій непорядний вчинок, охоче визнавши його всього лише платою за шкоду, завдану мені. Якщо я продовжую переживати свої старі образи, то це призводить до озлобленості, яка заважає сонячному світлу висвітлити мою душу. Якщо я продовжую ятрити старі рани і збирати ненависть, я завдаю біль самому собі і ненавиджу самого себе. Після довгих років життя в темряві образ я знайшов промінчик світла. Я повинен відпустити мої образи; я не можу дозволити їм жити в мені.
Злоба — это враг «номер один». Она разрушает алкоголиков больше, чем что — либо другое. Она является причиной всех видов духовных недугов, ибо мы были больны не только психически и физически, но и духовно.
Анонимные алкоголики, с. 62–63
Alcoholics Anonymous, p. 64
Приглядываясь к себе во время работы по Четвертому Шагу, я заметил, что запросто могу пропустить некий ущерб, который нанес кому‑то, посчитав это платой за ущерб, нанесенный мне. Если я продолжаю возвращаться к своим старым обидам, то это чувство трансформируется в злобу, а злоба закрывает доступ солнечного света к моей душе. Если я продолжаю бередить старые раны и копить ненависть, я причиняю себе боль и ненавижу себя. После долгих лет пребывания во мраке обид я нашел солнечный свет. Я должен отпустить мои обиды; я не могу позволить им жить во мне.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)