Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Ми не вилікувалися від алкоголізму. Те, що насправді ми маємо — це щоденна відстрочка за умови підтримання нашого духовного стану.
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 67)
Мабуть, найпоширеніша серед алкоголіків фантазія – це «якщо я просто не буду пити, то все буде гаразд». Як тільки туман перед моїми очима розвіявся, я вперше побачив, який хаос панує в моєму житті. У мене були проблеми в родині, на роботі, з фінансами, з правосуддям. Я чіплявся за старі релігійні уявлення. У моєму характері присутні риси, на котрі я вважав за краще закривати очі, тому що вони легко могли переконати мене в тому, що я безнадійний, і знову підштовхнути до втечі. У вирішенні всіх своїх проблем я керувався Великою Книгою.
Але це сталося не за один день і, звичайно, не само собою, без жодних зусиль з мого боку. Мені завжди потрібно усвідомлювати Боже милосердя і благословення, котрі проливають світло на будь-яку проблему, з якою я стикаюся.
Мы не излечились от алкоголизма. Просто каждый день нам дается отсрочка приговора при условии нашего духовного роста.
Анонимные Алкоголики, с. 82
Alcoholics Anonymous, p. 85
По — видимому, самая распространенная алкогольная иллюзия — это: «Если я просто не буду пить, то все будет хорошо». Когда туман рассеялся, я увидел — впервые! — какой беспорядочной была моя жизнь. У меня были проблемы с семьей, работой, деньгами и правосудием. Я цеплялся за старые религиозные представления. В моем характере были такие изъяны, на которые я предпочитал закрывать глаза, так как они легко могли убедить меня в том, что я безнадежен, и снова подтолкнуть к бегству.
В решении всех моих проблем мною руководила Большая Книга. Но это произошло не сразу и, конечно, не само собой, — для этого понадобились существенные усилия. Мне всегда нужно видеть Божьи милосердие и благословение, которые пронизывают любую проблему, с которой мне приходится сталкиваться