Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Іноді не скоро вдавалося зрозуміти, як наші викривлені ємоції тероризували нас. Ми шівидко помічали їх в інших і дуже повільно у собі. Перш за все, як би болісно та принизливо це не було, ми повинні визнати, що маємо багато таких вад. Щодо інших людей, то ми повінні забути слово «звинувачення». Навіть щоб почати це, потрібне велике бажання.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 46)
Коли я працював по Четвертому Кроку, виконуючи вказівки Великої Книги, я помітив, що список моїх образ складається з упереджень і звинувачень на адресу інших через те, що я не зміг домогтися успіху в житті і самореалізуватися. Я також виявив, що відчуваю себе не таким, як інші, тому що я – чорношкірий. Продовжуючи працювати по цьому Кроку, я зрозумів, що пив для того, щоб позбутися цих відчуттів. Лише знайшовши тверезість і провівши роботу над собою, я припинив звинувачувати в своїх бідах кого б то не було.
Требуется немало времени, чтобы понять, что мы стали жертвой собственной эмоциональной неустойчивости. В других мы замечали это сразу, но в себе очень медленно. Прежде всего мы должны были признать, что у нас есть эти недостатки,
каким бы болезненным и унизительным ни было это открытие. Что касается других людей, то нужно было отказаться от слова «обвиняю» в наших разговорах и мыслях.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 55
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 47
Когда я работал по Четвертому Шагу, следуя указаниям Большой Книги, я заметил, что список моих обид состоял из предрассудков и обвинений других в моей неспособности добиться успеха и жить в соответствии со своим потенциалом. Я открыл также, что я не такой, как другие, потому что я черный. По мере работы по этому Шагу я понял, что пил, исключительно чтобы отделаться от этих чувств. Только став трезвым и оценив себя с нравственной точки зрения, я прекратил обвинять других людей.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)