10 Липня. ДО УМИРОТВОРЕННЯ І ДУШЕВНОГО СПОКОЮ.

…як ми чесно подивились на деякі свої вади, обговорили їх з іншою людиною та стали готовими до їх усунення, наше уявлення про покірність набуває широкого змісту.

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 68)

Коли виникають ситуації, які руйнують мій спокій, біль часто спонукає мене просити у Бога ясності, щоб побачити свою роль у ситуації. Визнаючи своє безсилля, я смиренно молюся про прийняття. Я намагаюся зрозуміти, як мої вади характеру сприяли ситуації. Чи міг я бути більш терплячим? Я був нетерпимий? Чи я наполягав на своєму? Я боявся? Коли мої недоліки виявляються, я відкладаю впевненість у собі і смиренно прошу Бога усунути мої недоліки. Ситуація може не змінитися, але коли я практикуюсь у смиренні, я насолоджуюся тишею і спокоєм, які є природною перевагою того, що я покладаюся на силу, більшу за мене.