Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Якщо хто-небудь завдає нам болю і ми ображаємося, то тут ми також неправі.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 81)
Яку свободу я відчув, коли мені вказали на ці слова! Несподівано я зрозумів, що можу зробити щось зі своїм гнівом. Я можу виправити себе, замість того щоб намагатися виправити їх. Я переконаний, що винятків тут бути не може. Коли я злюся, мій гнів завжди егоїстичний. Я повинен постійно пам’ятати: я – просто людина і роблю все настільки добре, наскільки можу, нехай іноді моє «добре» недостатньо добре. Тому я прошу Бога прибрати мій гнів і по-справжньому звільнити мене.
Если кто‑то обидел нас и нам больно, то это тоже указывает на дефект.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 102
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 90
Какую свободу я ощутил, когда мне указали на эти слова! Неожиданно я понял, что могу что‑то сделать со своей злобой. Я могу привести в порядок себя, вместо того чтобы их ставить на место. Я убежден, что исключений из этого положения нет.
Когда я злюсь, мой гнев всегда эгоистичен. Я должен постоянно напоминать себе, что я просто человек и что делаю все, что в моих силах, даже если, в конце концов, этого «всего» оказывается недостаточно. Поэтому я прошу Бога убрать мой гнев и по-настоящему освободить меня.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)