Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Ми впевнені, що покірність виражена через анонімність – це найбільший захист, який можуть мати Анонімні Алкоголіки.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 167)
В АА немає ніяких правил, тому я сам вибираю для себе місце, і мій вибір – анонімність. Я хочу, щоб Бог використовував мене, покірного, як один зі своїх інструментів в Товаристві. Жертовність – це мистецтво безоплатно віддавати себе, замінюючи егоїзм покірністю. У тверезості я поборюю бажання крикнути на весь світ: «Я – член АА!», і при цьому відчуваю внутрішню радість і спокій. Я просто дозволяю людям побачити, як я змінився, і сподіваюся, що вони запитають, що зі мною сталося. Я ставлю духовні принципи вище осуду, придирливості і критики. Я хочу, щоб в моїй групі була атмосфера любові і взаємної турботи, адже тоді я зможу духовно зростати.
Мы уверены, что смирение, выраженное в анонимности, является лучшей защитой, которое Содружество Анонимных Алкоголиков когда‑либо имело.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 208
Twelve Steps and Twelve Traditions, р. 187
В АА нет никаких правил, и поэтому я нахожусь там, где хочу, а значит — предпочитаю анонимность. Я желаю, чтобы мой Бог использовал меня, смиренного, как один из своих инструментов в этой Программе. Жертвенность — это искусство безвозмездно отдавать себя, заменяя смирением свой эгоизм. В трезвости я подавляю желание крикнуть на весь мир: «Я — член АА!», и при этом испытываю внутренний покой и радость. Я позволяю людям увидеть произошедшие во мне изменения и надеюсь, что они спросят, что со мной произошло. Я ставлю принципы духовности выше осуждения, поисков недостатков и критики других людей. В своей группе я хочу любви и взаимной заботы, чтобы я мог духовно расти.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)