Спочатку ми переглядаємо своє життя й намагаємося зрозуміти, де ми помилялися, потім робимо відчайдушну спробу виправити становище…
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 71)
Під час захоплюючої подорожі до одужання разом з АА я знайшла душевний спокій. Мій життєвий горизонт з темного і затуманеного перетворився в чистий і світлий. Мені здавалося небезпечним і важким озирнутися на прожите життя, щоб відшукати свої помилки. Зупинитися і подивитися назад – це було болісно. Я так боялася, що спіткнуся! Хіба не можна просто викинути минуле з голови і жити в новому, такому прекрасному сьогоденні? Однак я зрозуміла, що ті, кому я в минулому заподіяла лихо, стоять між мною і моїм бажанням продовжувати рух до безтурботності. Мені потрібно було просити Бога дати мені мужність поглянути в очі тим людям з минулого, котрі до сих пір не покидають моєї свідомості, щоб усвідомити свою провину перед ними і зайнятися нею. Я повинна була визначити заподіяну їм шкоду і підготуватися відшкодувати її. Лише тоді моя духовна подорож могла відновитися.