Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону … наше товариство дійшло висновку, що в нього є лише одна висока місія – передати послання А.А. тим, хто ще не знає, що існує вихід з такого становища.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 135)
Коли ми з моїми побратимами-алкоголіками підштовхуємо один одного до духовного зростання, «Світло» свободи яскраво опромінює нас. «Кроки» до самовдосконалення починаються з малого, але кожен Крок стає ще одним щаблем сходів що ведуть з безодні розчарування до нових надій. Чесність стає моїм «інструментом» за допомогою якого я можу розірвати “ланцюги”, що сковують мене. Наставник, будучи уважним слухачем, може допомогти мені по-справжньому почути послання, що наставляє мене на шлях свободи.
Я прошу у Бога мужності жити так, щоб Товариство було доказом Його існування. Ця місія, вселяючи в мене дух готовності служити іншим, дає мені свободу ділитися дарованими мені благами.
…вынудили нас [наше Содружество] признать, что у нас только одна миссия – делиться своим опытом с теми, кто еще не знает, что спасение возможно.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 169
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 151
«Свет» свободы ярко озаряет меня и моих товарищей по АА, если мы искренне стремимся к духовному росту. «Шаги» к самосовершенствованию начинаются с малого, но каждый Шаг становится еще одной ступенькой «лестницы», ведущей из бездны разочарования к новым надеждам. Честность становится моим «инструментом», необходимым, чтобы разорвать сковывающие меня «цепи». Наставник, этот внимательный слушатель, может помочь мне по — настоящему услышать послание, направляющее меня к свободе.
Я прошу у Бога мужества жить так, чтобы Содружество могло стать свидетельством того, что Он действительно существует. Это призвание позволяет мне делиться своими достижениями и с духовной готовностью служить другим.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)