Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Перебування на одинці з Богом меньше бентежить нас, ніж зустріч з іншою людиною. Поки ми дійсно не сядемо і не скажемо вголос того, що так довго приховували, доти наше бажання навести порядок у домі залишиться теоритичним.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 56)
Мені було неважко розповісти Богу і самому собі про свої вади. Але сісти лицем до лиця з іншою людиною і відкрито обговорити з нею таємні подробиці мого життя виявилося куди складніше. Однак коли це сталося, я відчув таке ж полегшення, як і тоді, коли вперше визнав себе алкоголіком. Я почав цінувати духовне значення Програми і розуміти, що цей Крок – лише прелюдія до того, що очікує мене в останніх семи Кроках.
Почему‑то нас в меньшей степени смущает перспектива быть наедине с Богом, чем предстать перед другим человеком. Пока мы не сядем с кем‑нибудь и не обсудим то, что так долго таили в себе, наше желание «произвести чистку в доме» существует в основном в теории.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 69
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 60
Мне было довольно просто рассказать Богу и самому себе о недостатках моего характера. Но сесть лицом к лицу с другим человеком и обсудить с ним сокровенные подробности моей жизни оказалось куда сложнее. Когда же это случилось, я испытал такое же облегчение, как и тогда, когда впервые признал себя алкоголиком. Я начал ценить духовное значение Программы и понимать, что этот Шаг — всего лишь прелюдия к тому, что еще последует в других Шагах.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)