Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Цей спадок страждання та видужання легко передається серед алкоголіків, від одного до другого. Для нас він є даром від Бога, і його передача іншим людям, подібним до нас, є тою спільною метою, яка сьогодні надихає членів А.А. в усьому світі.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 135)
Великий парадокс АА: я знаю, що не зможу зберегти дорогоцінний дар тверезості, якщо не поділюся ним.
Моє основне завдання – залишатися тверезим. В АА у мене немає іншої мети. Для мене це – питання життя і смерті. Якщо я втрачу цю мету з виду, то програю. Але Товариство існує не лише для мене. Воно призначене для алкоголіків, котрі все ще страждають. Легіони видужуючих алкоголіків залишаються тверезими завдяки тому, що діляться з побратимами-алкоголіками своїм досвідом, силою і надією. Мій шлях до одужання – показувати іншим членам АА, що, коли я ділюся з ними, ми всі, милістю Божою, зростаємо і рухаємося вперед по дорозі до щастя.
Легко обменяться друг с другом в среде алкоголиков прошлыми страданиями и рассказом об исцелении. Способность к такому контакту — это дар, полученный нами от Бога, и его передача другим является единственной целью, которую ставят перед собой группы АА во всем мире.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 169
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 151
Великий парадокс АА состоит в том, что я знаю, что не могу сохранить драгоценный дар трезвости, если не поделюсь им.
Моя основная задача — оставаться трезвым. В АА у меня нет никакой другой цели, и важность ее представляет для меня вопрос жизни и смерти. Если я отступлю от этой цели, то проиграю. Но АА существует не только для меня. АА — для алкоголика, который все еще страдает. Легионы выздоравливающих алкоголиков остаются трезвыми, делясь со своими товарищами — алкоголиками. Путь к моему выздоровлению — в том, чтобы показать людям в АА, что, когда я делюсь с ними, мы все, по милости Высшей Силы, растем и идем к счастливой судьбе.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)