Іноді тим, хто втратив чи відкинув віру, важче прийняти А.А., ніж тим, у кого зовсім не було ніякої віри, через те, що перші розчарувалися у вірі. Вони спробували вірити й не вірити.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 29-30)
Я був такий впевнений в тому, що Бог мене підвів, що став зухвало нахабним. Я краще знав, що робити, і вдарився в останній запій. Моя віра обернулася гіркотою, і не випадково: ті, хто мав велику віру, падають болючіше. Хоч я і прийшов в АА, потрібен час, щоб моя віра розгорілася знову. Розумом я був вдячний за те, що вижив після такого страшного падіння, але моє серце залишалося закритим. Однак я тримався за Програму АА, розуміючи, що інакше просто загину. Я продовжував ходити на збори, і віра моя поступово воскресла.
Порой оказывается, что принципы АА труднее воспринимаются теми, кто утратил или отверг веру, чем теми, кто не имел ее, — потому что первые считают, что они обращались к вере и это не помогло. Они испытали и веру, и неверие.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 34
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 28
Я был так уверен в том, что Бог меня подвел, что стал вызывающе дерзок. Я лучше знал, что делать, и ударился в последний запой. Моя вера обернулась озлоблением, и не случайно — те, кто имел великую веру, падают еще больнее. Даже после прихода в АА потребовалось время, чтобы снова разжечь мою веру. Разумом я был благодарен за то, что выжил после такого страшного падения, но мое сердце оставалось закрытым. Все же я держался за Программу АА, понимая, что иначе просто погибну. Я продолжал ходить на собрания, и вера моя постепенно воскресла.