Ми розуміємо, що лише через повну поразку ми можемо зробити перші кроки до звільнення та набратися сил. Наше визнання особистого безсилля зрештою виявляється тією міцною основою, на якій можна побудувати щасливе й змістовне життя.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 23)
Коли алкоголь став відбиватися на всіх гранях мого життя, коли пляшки стали символом потурання своїм бажанням і вседозволеності, коли я усвідомив, що самостійно ніяк не зможу перемогти силу алкоголю – саме тоді я і зрозумів: я не мав іншого виходу, крім як здатися. Завдяки цій капітуляції я здобув перемогу – перемогу над моїм егоїстичним самовдоволенням, перемогу над своїм впертим супротивом тому життю, котре мені дароване. Коли я припинив боротись з будь-ким, або з будь-чим, я став на шлях до тверезості, спокою та умиротворення.
Мы приходим к выводу, что, только потерпев полное поражение, можно обрести способность встать на путь, ведущий к силе и освобождению. Признание полного бессилия в конечном счете оказывается прочным основанием, на котором можно построить счастливую, целенаправленную жизнь.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 26
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 21
Когда алкоголь влиял на все грани моей жизни, когда бутылки стали символом уступок самому себе и вседозволенности, когда я осознал, что сам я ничего не могу сделать, чтобы преодолеть силу алкоголя, тогда я наконец понял, что мне не осталось ничего, кроме капитуляции. Сдаваясь, я обрел победу — победу над эгоистичными уступками самому себе, победу над моим упрямым сопротивлением той жизни, какой она мне была дана. Только прекратив борьбу со всем и со всеми, я начал движение по пути к трезвости, смирению и душевному покою.