АА – це більше, ніж просто набір принципів; це спільнота алкоголіків, які ведуть активну діяльність. Ми повинні нести свої ідеї людям, інакше наше Товариство зачахне, а ті, до кого не донесли істину, можуть померти.
«Як це бачить Білл» (стор. 13)
Я відчайдушно хотів жити. Однак щоб вижити, мені потрібно було почати активну діяльність в нашій, Богом даній, Програмі. Я приєднався до групи, котра пізніше стала моєю, і почав відкривати приміщення, готувати каву, робити прибирання. У мене було близько трьох місяців тверезості, коли один з давніх членів АА сказав, що я працюю по Дванадцятому Кроку. Як же радісно мені було дізнатися це! Я відчував, що і справді зростаю в чомусь. Бог дав мені ще один шанс, а АА вказали шлях, і ці дари були не лише безкоштовними – вони були безцінними! Зараз я радію, спостерігаючи за зростанням новачків. Вони нагадують мені, звідки я прийшов, де я зараз і які безмежні можливості мені відкриті. Я потребую відвідування зборів, тому що вони «підживлюють мій акумулятор», щоб у мене було світло, коли воно знадобиться. Я все ще новачок в служінні, але вже отримав більше, ніж віддаю. Я не зможу зберегти, якщо не поділюся. Я зобов’язаний допомогти іншій людині, коли вона попросить про допомогу. Я хочу бути поруч – тверезим.
АА — это больше, чем простой набор принципов; это общество алкоголиков в
действии. Мы должны нести эту идею, иначе зачахнем, и те, до кого не донесли
истину, могут умереть.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 120
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 106
Я отчаянно хотел жить. Но, чтобы выжить, мне надо было стать активным в нашей, Богом данной Программе. Я присоединился к тому, что позже стало моей группой, где я открывал комнату, готовил кофе и убирал помещение. У меня было месяца три трезвости, когда один из членов АА со стажем сказал, что я работаю по Двенадцатому Шагу. Как же радостно мне было узнать это! Я чувствовал, что и в самом деле чего‑то добиваюсь. Бог дал мне еще один шанс, АА указало путь, и эти дары были не только бесплатными — они были бесценными! Сейчас я радуюсь, наблюдая за ростом новичков. Они напоминают мне, откуда я пришел, где я сейчас и какие безграничные возможности открыты передо мной. Мне потому надо посещать собрания, что они «подзаряжают мой аккумулятор», чтобы у меня, когда это нужно, был свет. Я все еще новичок в служении, но уже получил больше, чем отдаю. Я не могу сохранить, если не отдаю. Я отвечаю, когда другой человек просит о помощи. Я хочу быть там — трезвым.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)