Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Йшов другий рік А.А…В одну з цих груп прийшов незнайомець. Він відверто поговорив з найстарішим членом групи, признався. Що він у безнадійному становищі і що понад усе він хоче видужати. «Але, – запитав він, – чи ви приймете мене до своєї групи? Оскільки я є жертвою ще одного пороку, навіть страшнішого за алкоголізм, ви можете не захотіти прийняти мене.. Чи може приймете?»
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 126)
Я прийшла до вас – дружина, мати, жінка, котра закинула чоловіка, дітей, сім’ю. Я була п’яницею, наркоманкою – словом, нікчемою. Але, незважаючи на це, ніхто з вас не відмовив мені в любові й турботі і не відвернувся від мене. Сьогодні, милістю Божою, а також завдяки любові моєї доброї наставниці і моєї групи, я можу називати себе дружиною, матір’ю, бабусею і жінкою. Тверезою. Вільною від таблеток. Відповідальною.
Без Вищої Сили, котру я знайшла в Товаристві, моє життя було б безглуздим. Я безмежно вдячна за те, що є стійким членом АА
АА шел второй год… В одной из групп появился новичок, который постучал в дверь и попросил впустить его… Вскоре оказалось, что он представляет собой почти безнадежный случай, но что, несмотря на это, он хочет излечиться… [Он сказал]…
«Позволите ли вы мне присоединиться к группе, поскольку я жертва еще худшего, чем алкоголизм, пристрастия…»
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 158
Twelve Steps and Twelve Traditions, pp. 141–142
Я пришла к вам — жена, мать, женщина, забросившая мужа, детей, семью, — пьяница, зависимая от таблеток, словом, ничтожество. И тем не менее, никто не отказал мне в любви, заботе, не отвернулся от меня. Сегодня, благодаря милости Божьей, любви хорошего наставника и моей домашней группе, я могу сказать (через вас в АА), я — жена, мать, бабушка и женщина. Трезвая. Освободившаяся от таблеток. Ответственная.
Без Высшей Силы, которую я обрела в Содружестве, моя жизнь была бы бессмысленной. Я бесконечно благодарна за то, что являюсь стойким членом АА.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)