Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Ми – члени А.А. – діяльний народ, який фактично вперше в житті дістає задоволення від подолання труднощів і енергійно намагається допомогти іншим алкоголікам. Не дивно, що ми часто схильні нехтувати серйозною медитацією й молитвою, як чимось не дуже потрібним.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 87)
Якийсь час я уникав Програми, і лише загроза смерті повернула мене назад, перш за все, до роботи по Одинадцятому Кроку нашого благословенного Товариства. Хоча у мене було вже п’ятнадцять років тверезості і я все ще активно працював по Програмі, я розумів, що якість моєї тверезості значно погіршилась. Через півтора року у мене виявили злоякісну пухлину. За прогнозами лікарів, через півроку я повинен був померти. Мене охопив розпач. Мені призначили курс лікування. Але потім я пережив два інсульти, в результаті чого виявились дві великі пухлини мозку. Під час цієї серії криз я став шукати відповіді на запитання: «Чому це відбувається зі мною?». Бог дозволив мені побачити мою нечесність і допоміг відновити здатність вчитися життя. Тоді почали відбуватися чудеса. Але перед цим я заново відкрив для себе справжню сутність Одинадцятого Кроку. Стан мого здоров’я фантастичним чином покращився; але моя хвороба не настільки важлива, як те, чого я мало було повністю не втратив.
Мы, члены АА, люди активные: мы получаем удовольствие от решения жизненных задач… Неудивительно поэтому, что мы часто с пренебрежением относимся к серьезной медитации и молитве, считая их необязательными.
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 109
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 96
На какое‑то время я отходил от Программы и срывался, и только угроза смерти вернула меня назад и, прежде всего, к работе по Одиннадцатому Шагу нашего благословенного Содружества. Хотя у меня уже было пятнадцать лет трезвости и я все еще активно работал по Программе, я понимал, что качество моей трезвости значительно ухудшилось. Через восемнадцать месяцев у меня обнаружили злокачественную опухоль, и по прогнозам врачей через полгода я должен был умереть. Отчаяние охватило меня, когда мне назначили курс лечения, а затем я пережил два инсульта, что привело к появлению еще двух опухолей мозга. По мере достижения мною все нового и нового дна, я стал задаваться вопросом, почему такое происходит со мной. Бог позволил мне увидеть мою нечестность и помог вновь обрести способность учиться жизни. И начали происходить чудеса. Но перед этим я заново узнал всю значимость Одиннадцатого Шага. Я все еще нездоров, но это уже пустяки по сравнению с тем, что я чуть было полностью не потерял.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)