Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Пройняті гнівом плітки – витончена форма вбивства шляхом підриву репутації – також несуть ва собі задоволення, як для нас. Тут ми не стараємося допомогти тим, кого критикуємо, а хочемо довести свою правоту.
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 62)
Іноді я не усвідомлюю, що пліткувала, поки не настане вечір – час проаналізувати свої вчинки за день. І тоді я бачу, що моє пліткування – похмура пляма ганьби на такому прекрасному дні. Як я могла сказати таке? Плітка показує своє потворне обличчя під час обідньої перерви або за чашкою кави з колегами. Пліткую я і ввечері, коли, втомлена від денної праці, вважаю, що заслужила право потішити своє «его» за рахунок когось іншого.
Вади, подібні до плітки, проникають в моє життя, якщо я перестаю старанно працювати по Дванадцяти Кроках. Я повинна пам’ятати, що моя неповторність – дар Божий, і це в рівній мірі відноситься до всіх, кого я зустрічаю на життєвому шляху. Єдина людина, котру мені сьогодні треба проаналізувати – я сама. А судити інших я надам Верховному Судді – Божому Провидінню.
Иногда я не осознаю, что сплетничала, пока не наступит вечер и я не начну анализировать свои поступки за день. Тогда эта сплетня омрачает весь прекрасно прожитый день. Как я могла сказать такое? Сплетня высовывает свое безобразное лицо во время обеденного перерыва или за чашкой кофе с сотрудниками. Сплетничаю я и вечером, когда, уставшая от дневных трудов, считаю оправданным возвысить себя за счет кого‑то другого.
Подобные сплетням недостатки характера проникают в мою жизнь, если для своего выздоровления я не работаю по Двенадцати Шагам. Мне надо напоминать себе, что моя неповторимость — дарованная мне благодать, и это в равной степени относится ко всем, с кем я соприкасаюсь. Единственная инвентаризация, которую мне сегодня надо провести, — моя собственная. Судить других я передам Верховному Судье — Божественному Провидению.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)