Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону …а страх говорить: «Не смій дивитися!»
«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 47)
Як часто в дні свого пияцтва я ухилявся від вирішення проблем – просто тому, що вони здавалися мені величезними! Не дивно, що навіть тепер, залишаючись тверезим, я веду себе точно так само, стикаючись з яким-небудь завданням, котре здається мені колосальним – наприклад, провести ретельну і безстрашну самоінвентарізацію. Коли ж робота завершена, з’ясовується, що ілюзія була більша, ніж сама реальність. Страх заглянути в себе змушував мене не діяти. Через якісь примарні відчуття я сам гальмував власний духовний ріст. І так відбувалося до тих пір, поки у мене не з’явилося бажання взятися за папір та олівець.
…а Страх шепчет: «Ты не посмеешь взглянуть!»
Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 58
Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 49
Как часто в дни своего пьянства я уклонялся от решения проблем — они казались мне такими огромными! И неудивительно, что даже теперь, оставаясь трезвым, я веду себя точно так же, когда сталкиваюсь с громадной работой по тщательной и бесстрашной нравственной инвентаризации самого себя. Когда эта работа завершена, я понимаю, что иллюзия была больше, чем сама реальность. Страх заглянуть в себя, истинного, заставлял меня бездействовать — а стало быть, основываясь на неких призрачных иллюзиях, я сам мешал своему духовному росту. И так происходило до тех пор, пока я не ощутил готовность взять бумагу и карандаш.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)