Анонімні Алкоголіки Полтавського регіону Алкоголіку, можливо, буде важко відновити дружні стосунки з дітьми… З часом вони побачать, що він став новою людиною і по-своєму дадуть йому знати про це… Відтоді прогрес буде швидким. Після такого возз’єднання часто настають чудові результати.
«Анонімні Алкоголіки» (стор. 105-106)
На шляху до одужання я отримав подарунок, який не купиш ні за які гроші. Це була листівка від мого сина-студента, в котрій він писав: «Тату, ти не можеш уявити собі, який я радий, що все добре. Вітаю тебе з днем народження! Я тебе люблю!”
Син і раніше говорив, що любить мене. У минулі різдвяні канікули, він, плачучи, сказав: «Тату, я люблю тебе! Невже ти не бачиш, що ти з собою робиш?» А я не бачив. Я плакав, давлячись сльозами. Коли я отримав листівку, я теж заплакав, задихаючись від хвилювання. Але то були сльози радості, а не розпачу.
Иногда алкоголику трудно восстановить дружеские отношения с детьми… Со временем они убедятся, что их отец стал другим человеком, и дадут ему понять это… С этого момента развитие отношений пойдет быстро. Часто после такого примирения результаты бывают просто поразительными.
Анонимные Алкоголики, c. 130
Alcoholics Anonymous, p. 134
На пути к выздоровлению я получил подарок, который не купишь ни за какие деньги. Это была открытка от моего сына — студента, в которой он писал: «Папа, ты не можешь представить себе, как я рад, что все хорошо. Поздравляю тебя с днем рождения! Я тебя люблю!»
Сын и раньше говорил, что любит меня. В прошлые рождественские каникулы, он, плача, сказал: «Папа, я люблю тебя! Неужели ты не видишь, что ты с собой делаешь?» А я не видел. Я плакал, давясь слезами. Когда я получил открытку, я тоже заплакал, задыхаясь от волнения. Но то были слезы радости, а не отчаяния.
(Медитация из книги “ЕЖЕДНЕВНЫЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ”)