Про прийняття рішень в АА

При прийнятті тих чи інших рішень у середовищі АА зажди виникають спірні питання а часом жорстокі непорозуміння.
У Преамбулі згадується, що “в АА немає керівництва”.
Але суспільство так створене що мусить комусь довіряти та доручати свої інтереси, своє бачення, свої надії на покращення. І ми, в АА, маємо таку можливість, а саме обираємо “довірених осіб”, для того щоб вони були корисними нам, як Спільноті АА у Раді Обслуговування чи у Службових Комітетах Інтергрупи.
Тут ліричний відступ:
Що б ви не говорили, але я спостерігаю, що нерідко учасники Спільноти АА, мають якісь негаразди із власним его. Хтось у більшій мірі, хтось у меншій. І не завжди ми це помічаємо. І не рідко нам складно собі уявити, що наше его може бути “камяним муром” – перепоною для хороших та щирих ідей та починань. А що казати якщо такому егоїстові дати владу? Ох він буде “рулити” та вирішувати чи правильно одужують інші чи ні? Як правильно опрацьовувати кроки АА. Як канонічно молитися, у кого який спонсор і якої лінії, та інше…
Спільнота АА не застрахована від спокус, егоїстів та крикунів. Які присутні практично у кожному місті (у різні роки), і хочуть а часом рвуться  “рулити”, вважаючи що вони знають краще. Інші відходять в сторону, “вмивають руки”, – із досвіду знають що важко сперечатися із запальними шаленцями які більш подібні на неврівноважених осіб. Так само “вмивають руки” й ті, хто раніше був свідком як “крикуни” шаленіють та бризгають слиною скажімо на Тараса чи на когось іншого. Що не кажіть, але природньо, у них присутній страх та небажання потрапити під хвилю ненависті.
Так ось, – я беру участь у інтернет групах і маю нагоду спілкуватися із групою людей, які завершили у різний час свої каденції у служінні АА Польщі. І тепер об’єдналися для того щоб продовжувати допомагати новоспеченим обранцям та обраним Комітетам. От у недавній зустрічі спікерив Тадеуша із Кракова.
Тадеуш (об’єднання ветеранів АА Польщі) говорить:
“на робочих Конференціях АА чи на робочих зібраннях групи, – нам дуже важливо почути “голос меншості”, – і ми, продовжує Тадеуш, –  часто заохочуємо тих хто бачить ситуацію по-іншому та дуже просимо висловитися. Тай усіх, хто має іншу думку, ми хочемо почути “Голос меншості”, бо  власне там часто ховається істина. І ми у вирі подій можемо цього не бачити, ми спішимо прийняти рішення бо ми “обрані делегати”. . . а Насправді, – ми мусимо терпеливо вислухати та спробувати зрозуміти іншу точку зору. Розважити. Уточнити. Ми не маємо права перекрикувати чи ображати того, хто спробує нам на щось інше “відкрити очі”, – роз’яснити. Ми мусимо показати елемент толерантності та виваженості та приборкання свого его в ім’я спільної справи та нашої єдності.”
Тадеуш веде далі: – “Дана умова дає змогу не лише прийняти правильне рішення, але й об’єднує членів АА. У іншому випадку, людина яка має іншу думку і її навіть нехочуть слухати, – більше не проявить ініціативи. Для чого? Якщо там “мудреці” та зневажливі крикуни…. які й не хочуть вислухати?.
І з уього моменту розпочинаються протистояння, конфлікти, осудження, викривлення інформації, домисли та прибріхування. Як показав час,- у цих негативних якостях Алкоголіки просто професіонали. Якось в пориві забувають про духовність, про покору, про толерантність…”
І якщо ваші обранці читали про Служіння у Структурах, – так там написано, що ” більшість в емоційному пориві може прийняти невірне рішення , через особисту незрілість або непоінформованість.”
Тим самим демонструючи верховенство обраних структур які замість служити іншим дирегують та відкидаючи усіх, хто хоче проявити будь-яку особисту ініціативу. І у момент зневаги чи висміювання присутні теж відчувають зніяковіння та страх проявляти ініціативу чи висловлювати власну точку зору. І це протистояння блокує розвиток нашої Спільноти загалом.. І підтвердження цього є у нашій літературі. (див. фото).
І це повинні усвідомлювати як ті кого обирають так і ті хто обирає.
Тому-що коли приходить час на робочу Конференцію, чи робочі зібрання Інтергрупи, постає запитання “А кого ж обрати на цю чи іншу посаду?”- і люди, уникаючи участі у протистоянні, просто відмовляються видумуючи усіляку всячину “тільки не я”….
І знову нема людей. нема кому зробити те чи інше і т.д.
Забуваючи що самі обрані “служителі” створюють умови дискомфорту іншим…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *