5 Березня. ЗАВДАННЯ ЗАВДОВЖКИ В ЖИТТЯ

«Але як в таких умовах не перейматися? Ось що мене турбує.»

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій» (стор. 28)

Я ніколи не відрізнявся терпінням. Скільки разів я запитував: «Чому це я повинен чекати, якщо можу мати все прямо зараз?» І правда: коли я вперше познайомився з Дванадцятьма Кроками, я був схожий на дитину в кондитерській. Я не міг дочекатися, коли ж, нарешті, доберуся до Дванадцятого Кроку. «Напевно, це питання всього лише кількох місяців!» – думав я. Тепер я усвідомлюю, що жити по Кроках АА – завдання довічне.

Но как же в таких обстоятельствах можно «не напрягаться»? Вот что мне хотелось бы знать!

Двенадцать Шагов и Двенадцать Традиций, с. 26

Twelve Steps and Twelve Traditions, p. 26

Терпение — это не самая сильная моя черта. Сколько раз я спрашивал: «Почему я должен ждать, если могу иметь все прямо сейчас?» И правда, когда я впервые познакомился с Двенадцатью Шагами, я походил на «ребенка в кондитерской лавке». Я не мог дождаться, когда же, наконец, приступлю к Двенадцатому Шагу. «Наверняка это работа всего нескольких месяцев», — думал я! Сейчас я понимаю, что Двенадцать Шагов АА — это дело всей жизни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *